“Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям!” (До ефесян 6:5 – 7)

Якщо робота – це шлях до кар’єри і впливу, то при її втраті приходить депресія. Якщо робота – це тягар, то будеш працювати “аби до вечора”, і з жахом думати про наступний день, який не принесе радості. Але коли є велике бажання працювати, то результат буде зовсім іншим.

Початкове ставлення до роботи визначає результативність та якість роботи в цілому. Пам’ятайте, що своєю працею ми завжди можемо служити Богові.

А як саме можна послужити результатом своєї праці для місцевої та Вселенської Церкви слухайте в аудіопроповіді.

Притча про блудного сина відкриває дійсно глибокий зміст, і часто подібна історія повторюється в духовному житті тисячі та мільйонів людей у цілому світі. В образі блудного сина уособллюється грішна душа людини. Іноді християнин через гріх залишає Бога й шукає щастя поза домом Батька, однак, рано чи пізно, він буде змушений сказати собі разом із блудним сином: “Встану та й піду до батька мого” (Лк. 15:18)

Важливо розуміти, що кожен із нас є або тим старшим сином, який завжди вірний своєму Батькові, або молодшим сином, який переконується, що поза Батьківським домом щастя знайти неможливо.

“Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!” (Приповiстi 20:21)
“…на спадщину нетлінну й непорочну та нев’янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з’явитися останнього часу” (1-е Петра 1:4 – 5)

Чи можна отримати духовне благословіння, а не лише матеріальний спадок? Як все-таки обрати правильні пріоритети і отримати нетлінний спадок? Слухайте аудіопроповідь

“Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно” (1 Кор. 6:12).

Ці рядки відображають істину, і разом з тим застерігають: усе, чим ми живемо, повинно приносити користь і сприяти нашому збудуванню, а не робити нас рабами гріха.

У Біблії прослідковується багато Божих застережень щодо п’янства та небезпечних наслідків вживання алкоголю/вина. “Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, – кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов гадюка, – дивитимуться очі твої на чужих жінок, і серце твоє говоритиме дурощі” (Приповісті 23:29-33). “Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони!” (1 Кор. 6:9-10).

Важливо звернути увагу на одне дуже цікаве спостереження: на латині слово “спирт” звучить як „spiritus” і означає „дух”. Виявляється, що вживання алкоголю/вина супроводжується наповненням духом (так само як наповнюються Духом Божим під час молитви). І цей дух починає керувати людиною. Тому, перед кожним стоїть вибір: або дозволяти, щоб дух алкоголю/вина керував нашим розумом, або віддатися повністю під керівництво Духа Божого і виконувати волю Його. «Не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще сповняйтесь Духом” (Ефесян 5:18).

Як досягнути того, щоб наше серце та розум завжди перебували у бадьорому та тверезому стані? Як відрізняти волю Божу від бажання власної плоті? Слухайте про це і не тільки в аудіопроповіді Олексія Сафонова.

Давайте візьмемо на себе хоч якесь зобов’язання служити. Самі візьмім. Божа справа завжди робиться добровільно, з любов’ю, з відповідальністю для кого ми робимо, коли ми робимо і чому ми робимо. Нехай кожен член церкви поставить собі за мету: “Боже, допоможи мені привести до Тебе хоча б одну душу”. Коли ми будемо про це молитися, думати, ревнувати, результати побачимо дуже скоро.

Духовна свобода нас порою так розслабляє, розніжує. І Господу стає важко очікувати від нас плоду.
Давайте думати і працювати на розширення Царства Божого в Україні!

“Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Від Матвія 11:24-30).

Святкування уже давно закінчились.
Але чи знаєте Ви, у чому полягає суть Різдва? З наближенням Різдва ми все частіше бігаємо по торгових центрах, купуємо подарунки для рідних, близьких, знайомих… Але невже усі наші приготування спрямовані на задоволення матеріальних бажань?
Про правдивий сенс Різдва ми читаємо в Біблії: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця” (Івана 1:1-14).
Отже, суть Різдва полягає в тому, що Бог-Отець послав свого Єдиного Сина Ісуса Христа, для того, щоб спасти нас, людей, від гріхів.
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Вiд Iвана 3:16).
Ця аудіопроповідь допоможе зрозуміти суть Різдва і дасть пояснення, чому Різдво для багатьох стало особливим святом, а не просто належить до категорії звичайних свят, що так швидко минають.

Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді (3 Івана 4).
Є три окремих елементи: почути правду, прийняти правду, ходити в правді.
Почути легко.
Прийняти трошки важче.
А ходити чомусь можуть не всі, бо дехто кульгає на обидва коліна.
(М.С. Паночко).
Як християнам потрібно ходити в правді – слухайте в аудіопроповіді.

У людей завжди була спокуса духовне вимірювати матеріальним. І навіть в християнстві з 8 століття вклинилася така ідея: коли люди хочуть духовні речі, зокрема, Бога, відчути фізично, побачити.
Проте є духовні речі, які не можна виміряти. Ми, євангельсткі християни, повинні розуміти, що Бог – є Дух. І саме це був один з принципів, який проголосив Мартін Лютер в 16 столітті.

Яка ціль наших зібрань? Це дві невід’ємні сторони:
1) Зростати у вірі, у пізнанні Бога, зміцнятися у Слові.
2) Спасати інших людей.
Причому, бажання спасати інших людей виникає якраз із першого – з пізнання Божої величі, слави, любові, милосердя.

Це дуже взаємнопов’язані речі.І вони повинні стати стимулом для кожного, щоби за своє життя принести якомога більше плоду для Бога.

Господь посіяв Слово. Його Слово – це Біблія. Він сказав учням Своїм, щоби вони йшли і навчали всі народи. Це означає, що повинен бути плід: “Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої” (Від Івана 15:8).

Що Ви можете сказати, дивлячись на новонароджене дитя? Це досконала людина чи ні?
Звісно, поняття досконалості можна характеризувати з кількох точок зору, однак, щоб досягнути досконалості, потрібно все ж таки пройти окремі етапи.
Аналогічно і в духовному житті.

Сенс життя людини полягає у тому, щоб, прийнявши спасіння з рук Ісуса Христа, народившись від Духа Святого, переживши народження згори і ставши дитиною Божою, далі зростати від духовного немовляти до духовно зрілої людини.

“…і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння” (1 Петра 2:2).

Коли ми говоримо, що людина народилася духовно, повірила в Ісуса Христа – Сина Божого, то це свідчить про народження повноцінної духовної людини, якій потрібно лише зростати.

“Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується” (До Євреїв 10:14).