Протестантська Реформація змінила не лише релігійну сферу. Вона змінила і ставлення християн до своєї щоденної праці, зумовила виникнення такого поняття, як етика праці, що перекладається як «покликання від Бога здійснювати працю в чітко окресленій професійній сфері».
До Реформації до праці ставилися зі стійкою неприязню, що оосбливо чітко проглядається у працях письменників-монахів. Для Євсевія Кесарійського досконалим християнським життям було життя, присвячене служінню Богові і не заплямоване фізичною працею. Ті ж, хто надавав перевагу праці, аби забезпечити своє існування, були християнами “другого гатунку”. Жити і працювати в світі означало позбавитися первинного християнського покликання і всього, що воно несло разом із собою. Такі настрої досягли своєї кульмінації в середні віки.
Це не означає, що середньовічні письменники відкидали важливість праці: вони вважали її необхідною, однак принизливою. Християни, що присвятили себе життю і роботі в щоденному світі, за означенням, були християнами “другого гатунку”. До тих, хто обирав життя і роботу в світі, в кращому випадку ставилися із “поблажливим милосердям”. Праця не вважалася серйозною справою для істинного християнина. Однак вже Еразм Роттердамський, мислитель епохи пізнього Відродження, критикував таку точку зору, запитуючи: «Невже праця скромного хлібороба не була більш приємна Богові, аніж суворі, формальні монаші правила»?
Реформація змінила таке ставлення до праці докорінно і беззаперечно. До прикладу, розгляньмо використання Мартіном Лютером німецького слова «beruf» (“покликання”). В середні віки термін «beruf» означав покликання монаха чи священика – іншими словами, покликання до професійної церковної діяльності. Лютер почав використовувати це ж слово стосовно світських справ. Використовуючи термін «beruf» для позначення діяльності у щоденному світі, Лютер мав на увазі і релігійну важливість монашого покликання для життя і діяльності в світі. Бог закликає людину служити Собі різними способами в світі. Таким чином, можна бачити, що сучасне значення слова “покликання” зародилося в епоху Реформації завдяки новому підходу до праці. В шістнадцятому столітті в мовах всіх областей Європи, яких досягнула Реформація, можна прослідити докорінну зміну значення слова, що означає працю: німецьке (Beruf), англійське (calling), голандське (benoep), датське (kald), шведське (kallelse) і т.д.